Панаїр – церковне престольне свято. Він присвячується до свята церкви, тобто яку назву має церква або яка в ній головна ікона (Святого Миколи, Святого Георгія, Святої Трійці і т.д.).

Хтось із селян хоче відзначити пам'ять близької людини або інші знаменні події. Він по закінченні Панаїра отримує ікону, яку зберігає рік у своєму будинку, до нового Панаїру.

Місце проведення Панаїру, як правило, вибирали біля церкви, але були випадки, коли Панаїр проводили біля приватної садиби, або у зазначеному місці в селі (площа, галявина й інші зручні місця в селі). Хазяїн до Панаїру відгодовував бичка, але люди, які прийшли святкувати, приносили із собою продукти. Громада села теж допомагала тому, хто влаштовував свято матеріально.

В день святкування проводилися і розважальні заходи, як стрибки, куреш. Якщо дозволяло місце проведення цих ігор, то відбувалися там, де проходило свято, якщо ні, то вибирали інше місце. У колишні часи розважальних заходів (музика, пісні, танці) не було, а нагороди переможцям у стрибках, куреше готувала громадськість села у виді живих баранів.
Іноді Панаїр збігався з проведенням у селі ярмарку. Ярмарок збирав багато людей із усього Маріупольського повіту і з міста Маріуполя. З розповідей старих на свято приїжджало багато китайців, що привозили багато товарів, особливо іграшок. Обов'язковий атрибут ярмарку – гойдалки, карусель. Ярмарок тривав у селі тиждень і більше, а Панаїр – один день. На свято вдягалися святково. Хлопці підбирали собі наречених з інших сіл. Про святкування повідомляли заздалегідь і запрошували з інших прилеглих сіл. Старі люди збиралися окремо, говорили про свої насущні справи, згадували старовину, людей, яких поминали, або говорили про нині здорових.

Хазяїн, який влаштовував свято, брав витрати на себе, але гості допомагали йому матеріально, приносячи із собою продукти, гроші, які віддавали хазяїнові.

На Панаїр приходили не тільки з грецьких сіл, але і з українських прилеглих сіл. Поява українських сіл поблизу грецьких (греки освоїли Приазовські степи раніше українців), не внесли істотних змін у проведення свята. Увесь час ці два народи, а згодом німці, євреї – жили в дружбі і згоді.

До проведення свята біля церкви готували спеціальне місце, прибирали територію, упорядковували огорожу церкви та фарбували її. Ікону вносили і ставили на видному місці, прикрашали рушниками.

До столу Панаїра готували блюда, виходячи з наявних продуктів. Якщо свято влаштовував хазяїн, то він до цього часу відгодовував бичка. Задню частину віддавали хазяїнові. Як правило, на свято готували напій бузу. Готували її з просяного борошна, варили кашу, потім розбавляли водою до визначеної консистенції, потім зафарбовували дріжджами, щоб вона побродила певний час. Буза мала кислувато-приємний смак і мала близько 3% міцності.

Блюда до столу готували жінки, яких називали „ащі”. Обов’язки жінки розподіляли самі між собою.
У жертву до свята приносили бичків, телят, поросят, овець, птахів і т.д. Свято тривало цілий день.