Їжа та все, що з нею пов'язане, - невід'ємна частина матеріальної культури будь-якого народу. Набір продуктів харчування, способи готування їжі, різні обмеження, асортимент обрядових блюд несуть у собі інформацію про природно-географічні умови проживання даного етносу, напрямки господарської діяльності, релігійну приналежність багатовікові традиції. Доказом того, яке велике значення людство додавало кулінарії, може служити той факт, що ще у древніх греків існувала богиня мистецтва готування їжі, - Гастера.

Маріупольські греки, нащадки переселенців з Криму, що мешкають у Призов’ї, являють собою цікавий феномен – це частка грецького народу, яка багато століть назад була відірвана від історичної батьківщини, але по теперішній час зберегла національну самоідентифікацію і деякі звичаї. Дослідження кухні греків Приазов'я дозволить простежити зміну грецьких кулінарних традицій, оцінити ступінь впливу зміни географічних умов і сусідства з іншими етносами в Криму та Приазов’ї.

Система харчування була природним образом пов'язана з напрямком господарської діяльності. Багато готували блюд з м'яса, особливо з баранини. Дрібно нарізані шматочки баранини обсмажували у власному соку (називалося це блюдо кавурма) або ж баранину варили з голівками цибулі і часнику (стуфата); суп з баранини, заправлений пшоном і цибулею, служив щоденною їжею; дрібні шматочки цього м'яса, добре обсмажені в спеціальному чавуні й облиті жиром, заготовлювали взапас (хаурма), його в'ялили на сонце (хахач, какац), солили в барилах на зиму. Тісне культурне спілкування з татарами в Криму дало про себе знати й у системі харчування. Так, чебуреки, або чир-чир, що вважаються грецьким блюдом, запозичені з татарської кухні. Плов (пилав, пилаф) – також східне блюдо, воно стало святковим і подавалося до весільного столу.

М'ясо, риба, молоко, борошно були основними компонентами грецької кухні в перші десятиліття життя в Приазов’ї. Характерною рисою є велика кількість борошняних блюд. Пекли хліб, пироги і випічку. Серед них відомі тушут, віргуни, салма, чилтер, піті. Борошняні вироби були й основною їжею, і ласощами. Наприклад, рід пельменів амур-долма обсмажувалися на салі з цибулею і заливалися кислим молоком, філто – це згорнуті в трубочку листки тіста, змочені в розтопленому овечому салі; хашихах – тонко нарізана локшина з круто замішаного прісного тіста; лухум – фігурно нарізані шматочки тіста, випечені й облиті соусом з тертого часнику, солі і рослинної олії. Звертає на себе увагу рясне вживання часнику, перцю, гострих приправ, велика кількість солі, перевага смаження на жирі над варінням.

З молока робили сир, вживали каймак (або хаймак) – пінки, зняті з пряженого молока (солодке частування), і оригінальний напій ар’ян (рід кислого молока): він подавався до столу із пшоняною кашею, а влітку, розведений водою та охолоджений, служив прохолодним напоєм (айязмо). Пшоняна каша вживалася майже щодня, із гречаної крупи готували суп (тарахана); рисову кашу, зварену на молоці, подавали як солодке блюдо. Греки їли сарве – розварену квасолю з оцтом і олією, ахчачих – квасолевий суп із квадратиками тонко розкатаного тіста. Засалювали не тільки перець і огірки, але і кавуни і дині.

Солодощі готували переважно з тіста, до якого додавали всілякі солодкі приправи, у яких крім цукру були присутні компоненти місцевого (городнього або дикоростучого) походження. Так, у деяких місцях для підсолоджування блюд вживали солодець, або лакричник, корінь якого має солодкий смак. Прикладом таких блюд може служити хатмер – трубочка з лістового тіста, посипана цукром і облита медом; кренделі або загорнуті в трубочку випічки називалися корзин олуто. Ласощами вважалися не тільки солодкі вироби: кобете (кубете) (у греков-урумов) або шумуш (шмуш) (у греков-румеїв) випікалося в духовці, виготовлялося з лістового тіста, начиненого м'ясом – бараниною, курятиною, змішаними з рисом і приправою, або ж з гарбузом.

Домашнім способом із звичайних у господарстві продуктів готували рід печива курабе (кураб’є, хурубе) з борошна, цукру і жиру; хул’я (халва) робилася з підсмаженого борошна і розтопленого цукру. Напоями, крім ар’яна, служили буза – слабоалкогольний напій із проса, і сюрпа – сік вареної баранини. Звичайні спиртні напої – горілка (рахи) і вино (краси).

Деякі блюда і продукти харчування вживалися у конкретних випадках, мали символічне значення – тобто були у греків ритуальними. Як відмовлення претендентові на руку дівчини ставили на стіл тарілку з горіхами і клали вилку (мол, отримаєш наречену тоді, коли візьмеш горіх вилкою). Під час так званого „великого сватовства” (коли відбувалися заручини молодих і обмін подарунками між родинами) подавалися блюда з м'яса, плов, каймак, свіжий сир із сметаною.

Великий плетений калач (халац), спечений матір'ю нареченого, брали в руки брат нареченої і брат нареченого, і кожний тягнув до себе, намагаючись схопити побільше: вважалося, що перевага в сімейному житті буде на боці того чоловіка, кому дістався більший шматок калача. Якщо калач розламувався на рівні частини, це сприймалося як знак майбутньої згоди. Обидва шматки калача клали на стіл, мочили в мед і пригощали присутніх. На весілля різали щонайменше двох баранів, пекли пироги, а хрещена мати нареченого пекла печиво хурубе (різної форми, але частіше серденьком) по кількості присутніх – до 200 штук і більше, потім воно викладалося красивою башточкою на велике блюдо, так і подавалося до столу. Гостей, уже після вінчання, на самому початку весільного бенкету, пригощали бекмезом.

Відвідуючи дівчину, яка народила дитину, її хрещена мати приносила курячий суп, де обов'язково потрібно було з'їсти крило і шию курки, а родички і сусідки несли різні солодощі, в тому числі і флуто – здобний пиріг з ізюмом і горіхами.

На поминки готували кутю і здобні булочки – д’ярко.

Велике значення у греків Приазов'я  мали християнські свята, до яких покладалися свої частування. На Різдво в обов'язковому порядку виготовляли кутю і випікали пиріг – васілопіту («хліб святого Василя»). Вважалося, що святий Василь допомагає хліборобам. Трудівники ділилися кутею і васілопітой із своїм господарством: землероби – з робочою і домашньою худобою, рибалки – із своїми човнами, мірошники – з жерновами. Перше місце на святковому столі займав пиріг (христопсуми у румеїв, арча-пхта в урумов), в який запікалася монета: той з співтрапезників, кому діставався шматок з нею, вважався носієм щастя на весь рік. Крім цього, подавали флуто, скубете, хаймах. На святках, відвідуючи хрещених батьків, несли кубете, курку, запечену із спеціями, всілякі солодощі.

До Великодня пекли здобні і прісні паски, Псалтир (пластир) – солодкий хліб у формі хреста, жарили м'ясо, варили молочну рисову кашу, виготовляли бузу. На Трійцю, крім флуто і бузи, робили тібаб – тушки молодих баранчиків, начинені сумішшю лівера із пшеничною крупою і спеціями, запечені у печі в щільно закритих чавунцях. Під час свята Пан аїр різали бичків і баранів, варили м'ясо в казанах великими шматками, а на м'ясному бульйоні робили пшоняну кашу. Пили на Панаїр бузу.

Перелік блюд, що подавалися на свята, яким надавалося особливе магічне значення, залишався у приазовських греків незмінним аж до 30-х років ХХ століття. Повсякденний раціон починаючи з ХХ століття поступово змінювався. Одні блюда забувалися, але з'являлися нові, і це було поза сумнівами, пов’язано з адаптацією греків до трохи інших кліматичних умов. Дослідники позаминулого століття підкреслювали схильність греків до „сухої їжі” - тобто переваги в їхньому звичайному меню других і третіх блюд на тлі незначної кількості перших.