Українці в Німеччині

 

Представники української еміграції в масовому порядку з'явилися в Німеччині після Другої світової війни і довгі роки місцевий український етнос був центром політичного, економічного, наукового і культурного життя переселенців з України, який у 60-х рр. ХХ ст. поступово перемістився в США і Канаду. Нині чисельність українців у Німеччині складає приблизно 25 тис. осіб. З них: 44 % проживає в Баварії; 18 % - у Гессену; 7 % - у Нижній Саксонії і т.д. Основна маса представників української діаспори Німеччини проживає у великих містах – Мюнхені, Гамбурзі, Ульмі, Франкфурт-на-Майні, Дюссельдорфі, Нюрнберзі, Інгольштадті. Серед них більш 80 % зайняті у промисловості або на будівництві. Інша частина – особи, які володіють власними підприємствами й інтелігенція. Більшість українців Німеччини  асимілювалися і мають громадянство.

З довоєнних часів у Німеччині працюють наукові організації української діаспори: Український вільний університет, Наукове товариство Т. Г. Шевченко; відділення Української вільної академії наук. Серед відомих вчених українського походження можна назвати професорів О. Горбача, Ю. Жваво-Бложца, Т. Мацківа та ін. З 50-х рр. ХХ ст. у Західній Німеччині діють українські емігрантські видавництва “На гору” і “Дніпрова хвиля”, де крім літератури видаються і газети “Шлях перемогти”, “Мета” та ін.

Серед представників української діаспори в Німеччині 70 % - прихильники греко-католицької церкви, інші належать до православної або до баптистської конфесій.

 

Українці у Франції
 

Франція дала притулок на своїй території приблизно 40 тис. українцям. Багато хто з них – нащадки від змішаних шлюбів і не вважають себе українцями. Майже 90% українців Франції проживають у містах. Основні місця проживання – Париж, Мец, Страсбург, Нансі, Орлеан, Тулуза, Марсель, Бордо. Більшість осіб українського походження мають французьке підданство. Багато хто з них працюють у промисловості, володіють підприємствами, незначна частина займається інтелектуальною працею. Приблизно 10 % українців Франції проживають у сільській місцевості. Внаслідок асиміляції усередині діаспори мало використовується українська мова. Молодь вивчає історію України і мову у школах вихідного дня при українських католицьких церквах (для Франції це четвер, коли французькі школи не працюють). На професійному рівні українську мову вивчають у Сорбонському університеті, в інституті східних мов і цивілізацій. Більш 15 % представників української діаспори у Франції є студентами. Культурне життя української етнічної групи у Франції зосереджено при церкві або в суспільних структурах – хорових, дошкільних або танцювальних колективах. Широко відомі групи “Запорожці”, “Гопак”,  “Карлик” та ін. Центром культурного життя української діаспори Франції є Париж. Тут у ХХ ст. працювали представники українського мистецтва Михайло Бойчук, Микола Кричевський, Іван Вовк, Георгій Пономаренко, Євгенія Зарицька, Мирослав Скеля-Старицький та багато інших. Центром україністики у Франції вважається м. Сарсель поблизу Парижа. Тут з 1951р. діє Наукове товариство імені Т. Г. Шевченко. Воно має ряд секцій – медичну, математичну, історико-філологічну. Видаються “Записки НТШ” і “Вісті із Сарселю”. Тут же розміщена редакція багатотомного видання “Енциклопедія українознавства”. Міська бібліотека м. Сарселя нараховує понад 20 тисяч томів україністики. Серед суспільно-політичних організацій українців у Франції можна назвати Українське академічне товариство, українське товариство ім. Т.Г. Шевченко, Товариство ім. Маркіяна Шашкевича та ін. 2/3 українців Франції належать до української католицької церкви; інші до української автокефальної православної; римсько-католицької або протестантської церкви.

 

Українці у Великобританії
 

У масовому порядку українці почали проникати у Великобританію з 1947 р., в основному напівлегально з таборів для переміщених з Німеччини й Австрії – 25 тис. осіб. Також отримали політичний притулок тут залишки дивізії СС-Галичина й Української повстанської армії (близько 9 тис. чоловік). Основними регіонами розселення українців у Великобританії стали : Ланкашир – 4,5 тис., Йоркшир – 4 тис. осіб, Центральна Англія – 4 тис., Шотландія - 500 осіб і т.д. Таким чином більшість – 99 % мешкає в Англії; 1 % у Шотландії. З них 3/4 проживають в індустріальних містах Центральної Англії – Ноттінгемі, Лестері, Ковентрі, Манчестері, Лідсі, Гордфорді та ін. Приблизно 2 тис. українців проживає у Лондоні, де розташовані штаб-квартири всіх українських організацій Великобританії. У порівнянні з іншими національностями країни (англійці – 77,6 %; шотландці – 9,3 %; ірландці 7,1 %; валійці – 1,6 %; вихідці з Індокитаю (індійці, пакистанці, бангладешці) – 1,6 %; представники Вест-Індії – 1,1 %; євреї – 0,7 %; поляки – 0,2  %; інші – 6,07 %) український етнос складає 0,03-0,04 %. У зв'язку з твердим британським законодавством про громадянство 75 % представників української діаспори не мають підданства Великобританії і не мають виборчих прав. Більш 80 % британських українців зайняті фізичною малокваліфікованою працею; інщі -  власники приватних підприємств, ІТП.

У Великобританії ніколи не було щоденних українських шкіл. Епізодично діють українські недільні школи і дитячі сади, а також система літніх таборів відпочинку “Спілки української молоді”, де діти українських емігрантів знайомляться з українською мовою, історією і літературою України. Серед суспільно-політичних організацій українців Великобританії можна назвати: “Союз українців Великобританії”, “Гуцулію”, “Станіславщину”, “Товариство підгаєчан в Англії”, при яких працюють хори, танцювальні колективи, драмгуртки, спортивні команди. У Лондоні діє бібліотека української діаспори і музей Т.Г. Шевченко. Серед вихідних україномовних видань виділяються газета “Українська думка” і журнал “Український огляд”. 75 % українців у Великобританії відносяться до української греко-католицької церкви; інші до української автокефальної православної церкви та євангелістско-баптистським братствам.

 

 

Українці в Канаді

 

Українська діаспора (українці та особи українського походження) Канади по чисельності займає друге місце на американському континенті і взагалі у світі, перевищуючи 1 млн. осіб – 25 % від закордонних українців у цілому. По кількості український етнос у Канаді займає зараз  п’яте місце після англійців, французів, італійців і німців, хоча ще на початку ХХ ст. українці перебували на другому.

Українські емігранти стали прибувати в Канаду з 1891 р. першими поселенцями українського походження були жителі села Небилив Калушського повіту Станіславського воєводства (нині Рожнятовський район Івано-Франківської області) Василь Єленяк та Іван Пилипів, що 7 вересня 1891 р. прибули на кораблі “Орегон” у Канаду й оселилися в провінції Манітоба. Усього в 1891-1914 р. кількість українських переселенців виросла у Канаді до 150 тис. чоловік. Продовжували прибувати українські емігранти й у міжвоєний період, і після закінчення Другої світової війни. В основному осідали представники української діаспори в слабко освоєних у той час регіонах Північної Канади, у сільській місцевості. З тих пір основна їхня маса (85 %) проживає в провінціях Онтаріо (30 %); Альберта (20 %); Манітоба (20 %); Сасчачеван (15 %). Крім цього, центрами компактного проживання вихідців з України є м. Вінніпег (65 тис. чоловік), м. Едмонтон (63 тис. чоловік), м. Торонто (62 тис. чоловік), м. Монреаль (20 тис. чоловік), м. Оттава (6 тис. осіб), м. Ванкувер (32 тис. чоловік). На сьогодні основна маса представників української діаспори (85-90 %) народилися в Канаді. Канадські українці дбайливо зберігають мову, звичаї, історію. На кошти діаспори в Канаді встановлені пам'ятники князеві володимиру Святому, Маркіяну Шашкевичу, Тарасу Шевченко, Лесі Українці, Василю Стефанику, Івану Франко; жертвам голодомору 1933 р.; жертвам Чорнобиля 1986 р. Символом української громади в Канаді є 20-метрова “писанка” у м. Вергевель. Більшість українських політичних, суспільних, культурних і релігійних організацій входять у Конгрес українців Канади. У країні видається україномовна преса: “Українські вісті”, “ Український голос”, “ Гомін України” і ін. Більшість українців Канади – християни православної віри; 32 % належать до української греко-католицької церкви; 21 % - римо-католичної церкви та ін.

 

Українці в США

 

Українці почали переселятися на територію США з другої половини ХІХ ст. і до початку 90-х рр. ХХ ст. склали приблизно 30 % від усієї чисельності закордонної української діаспори – приблизно 1,2 млн. чоловік. По чисельності українці в США займають друге місце серед слов'янської еміграції – після поляків. Найбільше компактно розселені українці на американській території в південно-східних промислових штатах – Пенсільванії, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, а також у Массачусетсі, Коннектикуті, Огайо, Іллінойсі, Мічигані, Міннесоті та Південній Дакоті. На відміну, приміром, від Канади або Аргентини, майже 90 % українців США проживають у містах. По місцю їхнього виїзду (або самих, або прямих предків) – це емігранти зі Східної Галичини і Північної Буковини (45 %) і Закарпаття (40 %) і лише 15 % вихідці з території Східної України. Структура зайнятості населення українського походження в цілому відповідає структурі зайнятості міського населення США. Відповідно до соціологічного опитування в штаті Пенсільванія більша кількість українського населення в США зайнята в промисловості, фінансових структурах і торгівлі, трохи менше - в армії, школі, медичних установах.

За релігійною ознакою частина – атеїсти; інші відносяться до Української католицької церкви (285 тис. чоловік); Карпато-руської католицької церкви (263 тис. чоловік); Української православної церкви (90 тис. чоловік); Греко-католицької церкви (108 тис. чоловік) і т.д. Велику культурну роботу ведуть суспільно-політичні організації української діаспори – Лемко-Союз, “Батьківщина”, “Черемош”, Ліга американських українців і т.д. Політичною діяльністю займаються Організація українських націоналістів, Українська революційно-демократична партія та ін. Багатотисячними тиражами виходить україномовна преса США –“Українські вісті”, “Сучасність”, “Дзеркало тижня”, “Українське життя”, “Народна воля” та ін.