Історія святкування Нового Року

Святкування Нового року у прадавніх народів звичайно збігалося з початком відродження природи й в основному було присвячено березню місяцю. Постанова вважати Новий рік з місяця "авив" (тобто колосків), що відповідав нашому березню й квітню, зустрічається в законі Моїсея. З березня ж вважалося новоліття й у римлян. В цей день вони приносили жертви янусу й починали з нього великі заходи, вважаючи його сприятливим. Також в же день було прийнято робити одне одному привітання й подарунки.

У 1492 році великий князь Іоанн Васильович III остаточно затвердив постанову Московського собору вважати за початок як церковного, так і цивільного року - 1 вересня, коли збиралися данина, мита, різні оброки тощо. Для надання більшої урочистості цьому дню сам Цар напередодні був у Кремлі, де кожний, простолюдин або знатний боярин, міг підходити й шукати безпосередньо в нього правди й милості.

Останній раз Новий рік був відсвяткований 1 вересня 1698 року. Цар Петро Великий, з'явившись в Успенському соборі у супроводі свого малолітнього сина Олексія й дружини Цариці Євдокії, сам вітав народ з Новим роком. Для досягнення "Кращого заради згоди з народами європейськими в контрактах й трактатах", Петро Великий змінив докорінно і літочислення, і спосіб святкування Нового року. Вже у перший рік XVIII сторіччя він наказав вести літочислення від Різдва Христова, скасувавши літочислення від дня створення світу.

Не бажаючи зовсім винищувати звичай святкування Нового року, він постановив зустрічати його по звичаях, запозичених у Голландії та в інших країнах Західної Європи. Задля виправдання своїх починань Цар приводив такі прості й очевидні підстави, як "не тільки в багатьох Європейських і Християнських країнах, але й у народах слов'янських, які з восточною нашою церквою у всьому згодні … літа свої обчислюють від Різдва Христова на восьмий день, тобто січня 1 числа, а не від створення світу".

Джерело інформації: http://www.etost.ru/day/newyear/history.shtml